Словарь української мови (1924)/позадівати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позадівати
Берлін: Українське слово, 1924

Позадіва́ти, ва́ю, єш, гл. Дѣть (во множ.). Ой чому ж ти, леґінику, та й не співаєш? Де ти свої співаночки та й позадіваєш? Шух. I. 201.