Словарь української мови (1924)/позаводити

by Борис Грінченко

◀ позавмірати

Словарь української мови Борис Грінченко П позаводити

позаводитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позаво́дити, джу, диш, гл. 1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147. 2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив… роскіш. Левиц. I. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.