Словарь української мови (1924)/позавивати

by Борис Грінченко

◀ позавершувати

Словарь української мови Борис Грінченко П позавивати

позавидіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позавива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Обмотать, обвить (многихъ, многое). Пусти ж мене, мати, в той сад погуляти, свого миленького кости позбірати, на тихім Дунаю переполоскати, в шовкову хустину позавивати. Чуб. V. 245. 2) Завить. Я б свої кучері та позавивала. Чуб. V. 100. Місяць дощовий буде, бо як народився, то ріжки униз спустив; а як такий, що так і позавивав ріжки вгору, то не буде дощу. Грин. I. 12.