Словарь української мови (1924)/поз'їдати

by Борис Грінченко

◀ позіцунок

Словарь української мови Борис Грінченко П поз'їдати

поз'їзджати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поз'їда́ти, да́ю, єш, гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Харьк. у. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. Харьк. у. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали. АД. I. 94.