Словарь української мови (1924)/пожива

by Борис Грінченко

◀ пожерти

Словарь української мови Борис Грінченко П пожива

поживання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пожи́ва, ви, ж. 1) Пища. Хиба се ти даєш поживу леву і левенят годуєш у пустині? К. Іов. 87. 2) Пожива. Літ з десять був у нас суддею Глива… Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива. Греб. 385.