Словарь української мови (1924)/пожалувати

by Борис Грінченко

◀ пожалкуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П пожалувати

пожар ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пожа́лувати, лую, єш, гл. 1) Приласкать, привѣтливо обойтись. Побить, то й аби хто знайдеться, от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. Вона ж мене пожалує, як свою дитину. Чуб. V. 455. Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися, і пошануй. МВ. I. 17. 2) Пожалѣть. Мале пожалуєш, велике втеряєш. Чуб. I. 293. Нічого не пожалую, усе віддам, що в мене є. Шевч. 301. Як припало до лишенька, — купи, мамо, женишенька! Не пожалуй копи грошей, щоб чорнявий та хороший. Нп.