Словарь української мови (1924)/подюґати
| ◀ подущина | Словарь української мови П подюґати |
подяка ▶ |
|
Подю́ґати, ґаю, єш, гл. Поковырять, потыкать. Бог узяв і сотворив Адама з глини і десь там до чогось припер. Али він (чорт), пек му, прибіг, увидів і подюґав пальцьом. І днесь черес тото на чоловіці віспа. Гн. I. 6.