Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подюґати
Берлін: Українське слово, 1924

Подю́ґати, ґаю, єш, гл. Поковырять, потыкать. Бог узяв і сотворив Адама з глини і десь там до чогось припер. Али він (чорт), пек му, прибіг, увидів і подюґав пальцьом. І днесь черес тото на чоловіці віспа. Гн. I. 6.