Словарь української мови (1924)/подушник
| ◀ подушне | Словарь української мови П подушник |
подущина ▶ |
|
Поду́шник, ка, м. Сборщикъ податей. Г. Барв. 411. Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали. Г. Барв. 242.