Словарь української мови (1924)/подумати

by Борис Грінченко

◀ подумання

Словарь української мови Борис Грінченко П подумати

подумняний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поду́мати, маю, єш, гл. 1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Чуб. V. 214. Хиба ти подумала, що я украв? Рудч. Ск. II. 25. 2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. Ном. 3) — на ко́го. Заподозрить кого. На Антося ніхто й не подумав. Св. Л. 183.