Словарь української мови (1924)/подужу
| ◀ подужати | Словарь української мови П подужу |
подужувати ▶ |
|
Поду́жу, нар. Сильно. Він у огні опалювавсь, присмажувавсь, горів повелику й помаленьку, подужу й полегеньку, поки аж опинивсь на свіжому містечку. МВ. III. 50.