Словарь української мови (1924)/подружити

by Борис Грінченко

◀ подружина

Словарь української мови Борис Грінченко П подружити

подружитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подружи́ти, жу́, жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова… синів подружила. КС. 1884. I. 31. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали. Рудч. Ск. II. 114.