Словарь української мови (1924)/подриґус
◀ подриґувати | Словарь української мови П подриґус |
подридзати ▶ |
|
Подриґу́с, са, м. Въ выраж.: з подриґу́сом (уклони́тися). Сильно разшаркнувшись (поклониться). Вклонивсь хлопець та ще з таким подриґусом, аж долівку здер. Ов. Л. 250.