Словарь української мови (1924)/подолок
◀ подоловлювати | Словарь української мови П подолок |
подолуплювати ▶ |
|
Подо́лок, лка, м. 1) Юбка изъ холста. Угор. Ой ти руський, а я полька, не досягай ми до подолка, бо в подолку три таляри, що ми хлопці надавали. Чуб. V. 1163. 2) = Поділок. Чаще мн. Подо́лки. КС. 1893. V. 283.