Словарь української мови (1924)/подобріти
| ◀ подобонька | Словарь української мови П подобріти |
подобрішати ▶ |
|
Подобрі́ти, рі́ю, єш, гл. Сдѣлаться добрѣе. О. 1861. XI. Св. 67. Ох, арендар подобрів, взяв жінку з собою, тепер мене оставив з дітьми сиротою. Чуб. V. 1089.