Словарь української мови (1924)/подзвінний

by Борис Грінченко

◀ подзвін

Словарь української мови Борис Грінченко П подзвінний

подзвіння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подзві́нний, а, е. Относящійся къ звону по умершему. Употр. также какъ сущ. въ значеніи: человѣкъ, звонящій по умершему. А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень що-дня. Грин. III. 285.