Словарь української мови (1924)/подзвонитися

by Борис Грінченко

◀ подзвонити

Словарь української мови Борис Грінченко П подзвонитися

подзвонювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Подзвони́тися, ниться, гл. безл. Щоб, бода́й подзвони́лося! Пусть зазвонятъ (надъ тобой мертвымъ) — пожеланіе смерти. Що не по їх, зараз: „щоб і подзвонилось, щоб і закурилось!“ Г. Барв. 438.