Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поденок
Берлін: Українське слово, 1924

Поде́нок, нка, м. 1) Потолокъ въ конюшнѣ. Вх. Лем. 451. 2) мн. Поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці. Лебед. у.