Словарь української мови (1924)/погінь

by Борис Грінченко

◀ погіншливо

Словарь української мови Борис Грінченко П погінь

погіркнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погі́нь, го́ні, ж. = Погонь. А я у погінь за ним, та й догнав. Новомоск. у. Не дрімай, козаче, не дрімай зо мною, сам же ти знаєш, погінь за тобою. Чуб. V. 278. Ум. Пого́нечка.