Словарь української мови
Борис Грінченко
П
погоріти
Берлін: Українське слово, 1924

Погоріти, рю́, ри́ш, гл. 1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. Нп. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо. 2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. Грин. I. 11. 3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречка почорнів. ХС. II. 196.