Словарь української мови (1924)/поголитися
| ◀ поголити | Словарь української мови П поголитися |
поголіти ▶ |
|
Поголи́тися, лю́ся, лишся, гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.
| ◀ поголити | Словарь української мови Борис Грінченко П поголитися |
поголіти ▶ |
|
Словарь української мови — П
поголитися
Борис Грінченко
1924
Поголи́тися, лю́ся, лишся, гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.