Словарь української мови (1924)/погода

by Борис Грінченко

◀ поговорити

Словарь української мови Борис Грінченко П погода

погоддя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пого́да, ди, ж. 1) Соглашеніе, мировая. Вх. Лем. 451. 2) Погода. Еол, оставшись на господі, зібрав всіх вітрів до двора, велів поганій буть погоді. Котл. Ен. 3) Хорошая, ясная погода. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Чи в погоду, чи в сльоту веселий іду на роботу. Чуб. V. 39. 4) Вѣтеръ, буря, дождь, снѣгъ. Погода упаде. Шух. I. 178. Погода у вікно б'є, — зачиніть. Лебед. у. Як їхав, то одвернувсь, відкіль погода йшла. Ум. Пого́донька. Дай, Боже, з вечора погодоньку. Чуб. V. 312.