Словарь української мови (1924)/погнівити

by Борис Грінченко

◀ погніватися

Словарь української мови Борис Грінченко П погнівити

погній ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погніви́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж. О. 1862. IV. 89. 2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити. Мил. Св. 59.