Словарь української мови (1924)/поганка

by Борис Грінченко

◀ поганіти

Словарь української мови Борис Грінченко П поганка

поганкуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пога́нка, ки, ж. 1) Мерзавка. Я б її сяку таку поганку через поліцію додому добула. Мир. Пов. II. 95. Ой не бий, милий, да через ту поганку. Чуб. V. 618. 2) Некрасивая. Мнж. 47. 3) Плохая вещь. Латку поганку скинь під лавку. Мет. 209. 4) Язычница. Доню серце! ти говориш мов не християнка: ти і Бога собі твориш наче, тьфу! поганка. К. МБ. III. 250. 5) Лихорадка. КС. 1889. XI. 305. 6) Змѣя, Pelias chersea. Шух. I. 22. 7) = Веретільник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16.