Словарь української мови (1924)/повішати

by Борис Грінченко

◀ повішальник

Словарь української мови Борис Грінченко П повішати

повішатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пові́шати, шаю, єш, гл. 1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі. 2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Чуб. III. 335. Так їх (козаків) і повішали. Драг. 417.