Словарь української мови (1924)/повістяр
| ◀ повість | Словарь української мови П повістяр |
повіт ▶ |
|
Повістя́р, ра́, м. Писатель повѣстей, разсказчикъ. З того часу, як зроблено в Галичині особне видання Квітчиної повісти „Маруся“, жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці. Левиц. I. Слівце од видавництва.