Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повіка
Берлін: Українське слово, 1924

Пові́ка, ки, ж. Вѣко. Трудно сльозам ради дати, коли сами ллються. Нехай ллються річеньками, най (не) сохнуть повіки, — колись мила рученьками утре їх навіки. Грин. III. 183.