Словарь української мови (1924)/повіз

by Борис Грінченко

◀ повієчка

Словарь української мови Борис Грінченко П повіз

повій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́віз, возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206.

По́віз, нар. = Повз. Лохв. у. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене? Пирят. у.