Словарь української мови (1924)/повідбивати
| ◀ повідбатовувати | Словарь української мови П повідбивати |
повідбірати ▶ |
|
Повідбива́ти, ва́ю, єш, гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта рачки додому долізе. Кв.