Словарь української мови (1924)/повчити

by Борис Грінченко

◀ повходити

Словарь української мови Борис Грінченко П повчити

повчитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́вчити, чу, чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі. Вас. 208.

Повчи́ти, вчу́, вчи́ш, гл. Поучить; проучить. Та так тебе повчу, що й до віку не візьмешся за чарку. Кв.