Словарь української мови (1924)/повпускати

by Борис Грінченко

◀ повпрягати

Словарь української мови Борис Грінченко П повпускати

поврунюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повпуска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Впустить (многихъ). Моли б вже швидче роскопали, тоді б у рай нас повпускали. Шевч. 2) Опустить (многихъ). Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали. Рудч. Ск. I. 117.