Словарь української мови (1924)/поворіт

by Борис Грінченко

◀ поволятися

Словарь української мови Борис Грінченко П поворіт

поворітка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́ворі́т, ро́ту, м. 1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. Поворо́ту нема́. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци. Волч. у. 2) Возвращеніе. 3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у. 4) Воротъ. Лебед. у.