Словарь української мови (1924)/поволі

by Борис Грінченко

◀ поволитися

Словарь української мови Борис Грінченко П поволі

поволічка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пово́лі, нар. 1) Медленно, не спѣша. Поволі їдеш, далеко будеш. Ном. Велике дерево поволі росте. Ном. № 989. Пово́лі-пово́лі! Тише-тише! осторожнѣе! НВолын. у. 2) Свободно, вольно. Пусти дітей поволі — і сам будеш у неволі. Посл. Тоді я веселий, тоді я багатий, як буде серденько поволі гуляти. Шевч. 76.