Словарь української мови (1924)/поволоктися

by Борис Грінченко

◀ поволокти

Словарь української мови Борис Грінченко П поволоктися

поволоситися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поволокти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Потащиться. О!.. стягтись та поволоктись: казав чоловік — маку дам. Ном. № 10891. Сама вона кудись поволоклась із сусід, бо вона в сусідах жила. Г. Барв. 175.