Словарь української мови (1924)/повно

by Борис Грінченко

◀ повнішати

Словарь української мови Борис Грінченко П повно

повнобокий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́вно, нар. Полно, до верху. Добре господині, коли повно в судині. Ном. № 1404. Вже несила: випив повно. МВ. (О. 1862. III. 68). Ум. Повне́нько, повне́сенько.