Словарь української мови (1924)/повниця

by Борис Грінченко

◀ повнити

Словарь української мови Борис Грінченко П повниця

повніненький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повни́ця, ці, ж. Полный сосудъ. Вх. Зн. 50. Ум. Повни́чка, по́внонька, по́вночка. Кропи нас, мати, водою святою непочатою, з повною повничкою доброю долечкою. Рк. Макс. Не пий, зятуню, першої повноньки. О. 1862. IV. 30. Стань, батеньку, перед мене і напийся до мене з повними повноньками з дрібними слізоньками. Грин. III. 513. Чарочко-повночко, як мені до тебе пристати. Чуб. V. 1105.