Словарь української мови (1924)/повихитувати
| ◀ повихворюватися | Словарь української мови П повихитувати |
повихлюпувати ▶ |
|
Повихи́тувати, тую, єш, гл. Расшатать (во множествѣ). Оце який вітер, — і дерева повихитує. Славяносерб. у.
| ◀ повихворюватися | Словарь української мови Борис Грінченко П повихитувати |
повихлюпувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
повихитувати
Борис Грінченко
1924
Повихи́тувати, тую, єш, гл. Расшатать (во множествѣ). Оце який вітер, — і дерева повихитує. Славяносерб. у.