Словарь української мови (1924)/повиривати

by Борис Грінченко

◀ повираховувати

Словарь української мови Борис Грінченко П повиривати

повириватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повирива́ти, ва́ю, єш, гл. Вырвать (во множествѣ). Чисто подер тіло, з м'ясом повиривав. Рудч. Ск. I. 173. Усю лободу вже повиривала. Черниг. у. Пси його так кусають, що аж з боків йому шкуру повиривали. Чуб. II. 411.