Словарь української мови (1924)/повиправляти

by Борис Грінченко

◀ повиправдуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П повиправляти

повипрівати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повиправля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Выправить, исправить (во множествѣ). 2) Оправдать (многихъ). 3) Истребовать (во множ.). Хто йому що винен був — усе повиправляв. 4) Отправить (во множествѣ).