Словарь української мови (1924)/повиправляти

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повиправляти
Берлін: Українське слово, 1924

Повиправля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Выправить, исправить (во множествѣ). 2) Оправдать (многихъ). 3) Истребовать (во множ.). Хто йому що винен був — усе повиправляв. 4) Отправить (во множествѣ).