Словарь української мови (1924)/повилуплювати

by Борис Грінченко

◀ повиломляти

Словарь української мови Борис Грінченко П повилуплювати

повилуплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повилу́плювати, люю, єш, гл. 1) Вылущить (во множ.), отколоть (во множ.). 2) Вывести (о многихъ). Усі квочки повилуплювали курчат, а ся ні. 3) Выпучить (глаза). Чого ви всі на мене очі повилуплювали.