Словарь української мови (1924)/повибивати

by Борис Грінченко

◀ повзун

Словарь української мови Борис Грінченко П повибивати

повибирати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повибива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103. 2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну. 3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.