Словарь української мови (1924)/поваляти
| ◀ повалувати | Словарь української мови П поваляти |
повалятися ▶ |
|
Поваля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Свалить (многихъ). І перших Фина, Тамариса на землю махом поваляв. Котл. Ен. Чорненьке маленьке ввесь світ поваляв. Ном. № 40, стр. 291. 2) Запачкать, испачкать. Не займай мене, Грицю, поваляєш спідницю. Чуб. V. 1120. Не ззість пес, поки не поваляє. Чуб. I. 279.