Словарь української мови (1924)/повалити

by Борис Грінченко

◀ повалина

Словарь української мови Борис Грінченко П повалити

повалитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Повали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Повалить. Ой там на долині жуки бабу повалили. Чуб. V. 1128. 2) Повалить, пойти массами. Повалили гайдамаки, аж стогне діброва. Шевч. 157.