Словарь української мови (1924)/поважний

by Борис Грінченко

◀ поважливий

Словарь української мови Борис Грінченко П поважний

поважність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пова́жний, а, е. 1) Почтенный, достойный уваженія. Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю. К. ЧР. 48. 2) Серіозный; солидный. Такий зробився тихий та поважний. Рудч. Ск. II. 162. Поважне обличчя. К. Досв. 127. Йому здавалось… ніби він чує поважну його мову. 3) У пова́жному ста́ні. О женщинѣ: беременна. Пані моя нездужає: вона в поважному стані.