Словарь української мови (1924)/поважитися

by Борис Грінченко

◀ поважити

Словарь української мови Борис Грінченко П поважитися

поважко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пова́житися, жуся, жишся, гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135.