Словарь української мови (1924)/побіліти

by Борис Грінченко

◀ побілілий

Словарь української мови Борис Грінченко П побіліти

побілішати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побѣлить. Побілила о́коло. 2) Поблѣднѣть. Стор. МПр. 54. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. Ном. №№ 4381—4385. Побілі́в як вільхо́ва до́вбня. Покраснѣлъ. Мнж. 167.