Словарь української мови (1924)/побідаш
◀ побіда | Словарь української мови П побідаш |
побіденний ▶ |
|
Побіда́ш, ша́, м. Горемыка, бѣдняга. То я аже і не змагаюсь (з жінкою), а як той побідаш, що сіяв ячмінь, а жінка йому: „гречка!“ — згожуюся й я: нехай буде гречка. МВ. (КС. 1902. X. 156).