Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побігти
Берлін: Українське слово, 1924

Побі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. Нп. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв.