Словарь української мови (1924)/побреніти

by Борис Грінченко

◀ побратися

Словарь української мови Борис Грінченко П побреніти

побренькати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побрені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, побреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220. 2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.