Словарь української мови (1924)/поблискувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поблискувати
Берлін: Українське слово, 1924

Побли́скувати, кую, єш, сов. в. побли́скати, каю, єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. I. 246. Жаби росчепірили ноги як крила, полетівши вперве на своєму віку по повітрі, поблискуючи білими животами проти зорі. Левиц. I. 121. Микола тільки поблискує на його очима. О. 1862. II. 79.