Словарь української мови (1924)/поблискувати
| ◀ поблискати | Словарь української мови П поблискувати |
поблідлий ▶ |
|
Побли́скувати, кую, єш, сов. в. побли́скати, каю, єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. I. 246. Жаби росчепірили ноги як крила, полетівши вперве на своєму віку по повітрі, поблискуючи білими животами проти зорі. Левиц. I. 121. Микола тільки поблискує на його очима. О. 1862. II. 79.