Словарь української мови (1924)/побивати
| ◀ побивання | Словарь української мови П побивати |
побиватися ▶ |
|
Побива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Нп. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає. Чуб. V. 447. 2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. I. 107. 3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. АД. I. 208. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали. Лукаш. 4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває. К. Іов. 5) Сльоза́ сльозу́ побива́є. Слеза за слезой катится. Рудч. Чп. 153. Ду́мка ду́мку побива́є. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую. Ном. № 10042.